Šiemet minime 150-ąsias Oleksandro Fedorovyčiaus Muzyčenkos gimimo metines – ukrainiečių pedagogo, lektoriaus, dėstytojo, metodininko.
Oleksandras Fedorovyčius Muzyčenka gimė 1875 metų rugpjūtį Stanislavo kaime, Chersono gubernijoje (dabar Zaporižios sritis), liaudies mokytojų šeimoje.
Baigęs liaudies mokyklą, Oleksandras Fedorovyčius aukso medaliu baigė Berdiansko gimnaziją. Nuo 1887 iki 1895 metų būsimas pedagogas studijavo pirmiausia Sankt Peterburgo istorijos ir filologijos institute, vėliau – Niužino kunigaikščio Bezborodkos vardo istorijos ir filologijos institute, kur įgijo aukštąjį išsilavinimą. 1900 metais jis pradėjo dėstyti literatūrą, istoriją ir logiką vyrų gimnazijoje Odesos mieste.
1906–1908 metais Oleksandras Fedorovyčius stažavosi Jenos universitete Vokietijoje, kur gilinosi į vokiečių pedagogo Vilhelmo Reino (Wilhelm Rein, 1847–1929) ir Johano Frydricho Herbarto (Johann Friedrich Herbart, 1776–1841), vokiečių filosofo, psichologo ir pedagogo, darbus. Įkvėptas užsienio patirties ir bendravimo su vokiečių kolegomis, jis išleido keletą nedidelių, bet turiningų darbų: „Monizmas ir mokykla“ (1908), „Ataskaita apie pedagogikos studijas užsienio komandiruotėje“ (1909), „Filosofinė-pedagoginė mintis ir mokyklos praktika šiuolaikinėje Vokietijoje“ (1909).
Grįžęs iš Vokietijos, Muzyčenka skaitė pedagogikos ir filosofijos paskaitas Niužino istorijos ir filologijos institute bei vidurinių mokyklų mokytojų rengimo kursuose. Jis parašė ir išleido kelis straipsnius apie mokymo metodiką, taip pat vadovėlius ir mokymo priemones pradinei mokyklai: „Skaitymas ir žodžio kultūra šiuolaikinėje mokykloje“, „Abėcėlė“, „Metodiniai patarimai mokant rašto pagal abėcėlę“, „Kaip mokyti rašto pagal abėcėlę“ (pastaruosius bendraautoriai su Lidija Platonovna Depolovyč (1869–1943)).
Pamokose jis stengėsi atsižvelgti į mokinių interesus, ugdė jų mąstymą, jausmus, valią, mokė bendradarbiavimo ir kolektyvinio darbo formų. Ypatingą dėmesį jis skyrė vaikų spontaniško aktyvumo ugdymui, kurio pagrindine išraiškos priemone laikė pokalbį.
XX a. 4-ojo dešimtmečio pradžioje įvyko ryškus švietimo politikos pokytis, kuris privertė Muzyčenką nutraukti pedagoginę veiklą. Jis daugiau nebeskaitė paskaitų mokytojams ir nespausdino savo darbų. Skirtingai nei daugelis, jis neatsisakė savo pedagoginių įsitikinimų ir jų neperžiūrėjo.
Oleksandras Fedorovyčius Muzyčenka mirė 1940 metais Kijeve.
Informaciją parengė Lietuvos švietimo muziejaus rinkinio kuratorė Vitalina Kuznietsova
Цього року ми відзначаємо 150-річчя з дня народження Музиченка Олександра Федоровича українського педагога, лектора, викладача, методистаю Олександр Федорович Музиченко народився у серпні 1875 року в селі Станіславі Херсонської губернії (нині Запорізька область), у сім’ї народних вчителів.
Після навчання у народній школі Олександр Федорович Музиченко з золотою медаллю закінчив Бердянську гімназію. З 1887 по 1895 роки майбутній педагог навчався спочатку в Санкт–Петербурзькому історико-філологічному інституті, а згодом у Ніжинському історико-філологічному інституті імені князя Безбородька, де здобув вищу освіту. У 1900 році Олександр Федорович Музиченко починає викладати словесність, icтopiю та логіку в чоловічій гімназії в місті Одеса.
З 1906 по 1908 роки Олександр Федорович Музиченко стажувався в Єнському університеті в Німеччині, де поглиблено вивчав праці німецького педагога Вільгельма Рейна (Wilhelm Rein 1847-1929), та Йоганна Фрідріха Гербарта (Johann Friedrich Herbart 1776-1841), німецького філософа, психолога і педагога. Сповнений закордонними враженнями, спілкуванням iз німецькими колегами, педагог видає невеликі за обсягом, але змістовні праці «Монізм i школа» (1908), «Звіт про спеціальні заняття педагогікою у закордонному відрядженні (1909), «Філософсько-педагогічна думка i шкільна практика у сучасній Німеччині» (1909).
Після повернення з Німеччини Олександр Федорович Музиченко читав лекції з педагогіки та філософії в Ніжинському історико-філологічному інституті та на курсах підготовки вчителів середніх навчальних закладів. Він написав і опублікував кілька статей з методики навчання, підручники і навчальні посібники для початкової школи: «Читання і культура слова в сучасній школі», «Буквар», «Методпоради по навчанню грамоті по букварю», «Як навчати грамоти за букварем» (у співавторстві з Лідією Платонівною Деполович (1869- 1943)).
Підчас уроків Олександр Федорович Музиченко намагався враховувати інтереси школярів, розвивав їx мислення, почуття, волю, привчав до співпраці i колективних форм роботи. Особливого значення він надавав розвитку спонтанної активності дітей, головним засобом виявлення якої вважав бесіду.
На початку 30 років ХХ сторічча сталася рiзка зміна шкільної політики, яка примусила педагога припинити свою діяльність. Олександр Федорович Музиченко більше не виступав перед учителями, та не друкувався на сторінках преси. На відміну від багатьох він не змінив свої позиції, стосовно педагогіки та викладання, та не переглядав її.
Помер Олександр Федорович Музиченко у 1940 році у Києві.
Інформацію підготувала кураторка фондів Литовського музею освіти Віталіна Кузнєцова.
